Молитви у Джублику

ДОРОГА БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ!

Ірм. Атнасій Чийпеш СПБ

ДОРОГА БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ.

Розважання на Хресну Дорогу в Різдвяний час,
на Великий Піст
та на період святкування
Світлого Христового Воскресіння

Видається з нагоди ювілею –
П’ятнадцятиріччя появи
Пресвятої Родини
В Джублику
(2002 – 2017 рр)
Закарпаття. Україна

Літературний редактор бр. Давид В. Шпанюк СПБ

Радісні таємниці життя Пресвятої Родини

Свящ.: Благословенний Бог наш завжди, нині, повсякчас і навіки вічні!
Хор: Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
(Далі початок звичайний)

1. Розважмо, як Архангел Гавриїл
звістив Пречистій Діві Марії радісну новину

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Ангел промовив до Марії: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками!» Вона ж стривожилася цим словом і почала роздумувати в Собі, що могло значити те привітання (Лук. 1, 28-29).

Від створення світу і по сьогоднішній день будь-який прояв надприродної сили, Божої сили, викликав і завжди викликає тривогу в людських серцях. Знаємо добре з історії Христової Церкви давніх часів, та й з нашої власної, що Боже об’явлення не так легко прийняти смертній людині, бо завжди виникає питання: що це може означати. Чому Господь проявляє свою силу в такий спосіб? Тож не дивно, що і в Пречистої Діви Марії виникає в душі тривога. Вона не може зрозуміти слів Ангела. Чому він називає Її Благодатною, тобто повною Божої ласки? Вона ж звичайна Дівчина, як і сотні, чи навіть тисячі Її ровесниць. А тут такі слова. Безліч думок, напевно, промайнуло в цю коротку мить у душі Марії. І, мабуть, єдине прагнення було незмінним у Її Непорочному Серці: завжди бути вірною дитиною Божою. Вона від Свого народження знала і хотіла тільки одного: виконувати Божу волю. Тож і тепер Вона, хоч і з тривогою на серці, однак з готовністю виконувати Божу волю, очікує подальших слів Божого Посланця.
Вселаскавий Господи, Ти через Свою Вибрану, Непорочну Посудину, Пречисту Діву Марію, навчаєш нас виконувати Твою волю у нашому щоденному житті. Щиро просимо Тебе: навчи нас бачити Твоє провидіння у нашій сірій буденності. Наповни наші серця щирою любов’ю до Тебе і прагненням, за прикладом Пречистої Діви Марії, завжди виконувати Твою волю.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу! І мир всім на землі!

2. Розважмо про згоду Пречистої Діви Марії
з волею Небесного Отця

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Марія сказала: «Ось Я, слугиня Господня, нехай зі мною станеться по слову твоєму!» І ангел відійшов від Неї (Лук. 1, 38).

Які чудові слова промовила Марія до Ангела, коли він дав Їй роз’яснення, чого до Неї прийшов. Ці слова стають основою нашого спасіння. Ці слова приносять надію всьому людству. Бо завдяки їм ми стаємо не тільки слугами Господніми, але й отримуємо чудовий зразок Божого послуху. Завдяки словам: «Ось я Слугиня Господня», Марія вчить нас покори. Адже лише одна мить промайнула від тоді, коли Ангел назвав Її Благодатною, коли роз’яснив Їй, що Вона зачне від Духа Святого Сина Божого, що Її Син, це Месія, Якого проповідували всі пророки, Якого очікував вибраний народ, народ від створення світу! Є чому радіти, є чим гордитися. Однак ані тіні гордості, ані хвилини сумнівів не виникає у Серці цієї невинної Дівчини. Вона вірить, що Господь може зробити так, як Їй про це говорить Ангел. І з готовністю виконувати Божу волю, цілковито віддає свою волю Творцеві. Вона не думає в ці хвилини, що з Нею буде далі, хоч знає про закон побивати камінням тих, хто поза шлюбом завагітнів. Вона щиро вірить: якщо Господь дає Їй цю місію – стати Матір’ю Спасителя, то Він допоможе Їй також і виконати її.
Пречиста Діво Маріє, ми, Твої діти, сьогодні щиро просимо Тебе: навчи нас, за Твоїм прикладом, завжди прагнути лише одного: бути Твоїми добрими дітьми, щоби щиро наслідувати Тебе у Твоїй покорі. Навчи нас бути покірними, терпеливими і завжди готовими виконувати Божу волю. Ми добре знаємо, що найбільшим гріхом у нашому земному житті є гордість та самолюбство, які засліплюють нас та не дають нам можливості бачити Божу руку, Боже провидіння та Божу доброту. Навчи нас бачити те добро, яке Ти даєш нам завжди через Свій Материнський покров, щоб ми не гордилися собою, а раділи повсякчас тільки тим, що в нас є Ти: наша Непорочна Небесна Мати, яка не дає нам зійти на манівці грішного життя і завжди допоможе вибратися із тенет лукавого.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу! І мир всім на землі!

3. Розважмо про подорож Пречистої Діви Марії
до Святої Єлизавети

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Тими днями Марія, зібравшись, пустилася швидко в дорогу, в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла Вона в дім Захарії та привітала Єлизавету. І Єлизавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: «Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого!» (Лук. 1, 39-42).

Архангел Гавриїл сказав Діві Марії не лише про те, що Вона стане Матір’ю Спасителя, але також і про те, що Її тітка Єлизавета має народити Предтечу, Попередника Її Сина, який приготує ізраїльську землю, вибраний народ, до приходу Месії. І хоч у лоні Марії спочивало Одвічне Слово – Син Божий, Вона спішить за кілька десятків кілометрів до Вифлеєму, щоби допомогти тій, яку раніше називали неплідною, в останні місяці її вагітності. Що спонукає в ці хвилини Марію поступати саме так? Тільки Її любов до ближнього. Вона не переймається тим, як сприйме Її вагітність Її наречений – Святий Йосиф, з яким Вона заручена. Вона більше тривожиться тим, що Її тітці, яка вже в досить похилому віці, потрібна допомога. Бо ж добре знає, що в такому віці жінки вже не мають достатньо сили для того, щоби не тільки виносити під своїм серцем дитину, а ще й народити її та виховати. І за цю надзвичайну доброту, Марія ще раз отримує від Творця підтвердження того, наскільки Вона є особливою в Божих очах. Бо як тільки почула Єлизавета голос Марії, то її син, ще будучи в лоні своєї матері, став освяченим Духом Святим.
Можемо задуматися над тим: якою великою могутністю володіє голос любові та смирення Марії, якщо він випромінює силу Святого Духа! Адже бачимо, що саме ці дві чесноти мають найбільшу цінність для нашого небесного Отця, і Він винагороджує Своїх вірних дітей за них сторицею.
Пречиста Діво Маріє, ми щиро віримо, віримо в те, що, як дві тисячі років тому, так і зараз, Ти спішиш до нас, подібно, як Ти спішила до Єлизавети, щоб нам допомогти у нашому буденному житті відчути велич любові Святого Духа. Тому щиро просимо Тебе: випроси нам також духа Твоєї любові, та духа Твого смирення і милосердя. Дай нам мудрості завжди наслідувати Тебе в цих Твоїх геройських чеснотах, щоб і в наших серцях замешкав назавжди Святий Дух, Дух Твоєї безмежної Любові. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

4. Розважмо про сумніви Святого Йосифа

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Йосиф, будучи праведним і не бажаючи зганьбити Марію, хотів тайкома Її відпустити. І от, коли він задумав це, Ангел Господній явився йому уві сні та мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійся узяти Марію, свою жінку, бо те, що в Ній зачалось – походить від Святого Духа» (Мт. 1, 19-20).

Як і будь-яка людина, Святий Йосиф мріяв про спокійне життя та служіння Творцеві згідно своїх сил. Однак, коли він зустрів Пречисту Діву Марію, після повернення Її від Єлизавети з Вифлеєму, то був глибоко вражений. Адже він знав свою Наречену, як дівчину високої моралі, як Ту, що виросла при храмі Господньому аж до миті їхніх заручин. А тут таке… Марія повертається до нього вагітною. Хоч він відпустив Її до тітки Єлизавети незайманою. Невже вона його зрадила? Що ж йому тепер робити? Адже за такий гріх, згідно законів Мойсея, дівчину треба побити камінням на смерть… Йосиф не може знайти відповіді у своєму серці на це запитання. І не має відваги спитати у своєї Нареченої, що трапилося.
А Марія мовчить. Як Вона може пояснити людині, якій найбільше довіряє на цій землі, що Її вагітність – це Божий дар для всього людства, що Вона його не зраджувала і ніколи не зрадить? Єдине, що Вона може в цю мить зробити, – це цілковито віддатись у руки Небесного Отця. Вона вірить, що Господь не залишить Її на власні сили, а допоможе зрозуміти Йосифові, що Вона не зрадила його і носить під Своїм Серцем Божу Дитину.
Святий Йосифе, ти добре знаєш нашу слабку людську природу зі всіма нашими сумнівами та неспокоєм, які так часто тривожать наші душі. Тож щиро просимо тебе: у важкі хвилини нашого життя, коли до наших сердець закрадаються сумніви та неспокій, не дай нам зійти з дороги Божої любові. Навчи нас слухати голос нашого Ангела Хоронителя і чути його так, як ти почув свого, коли хотів покинути Пречисту Діву. Під твою опіку ми віддаємо своє щоденне життя зі всіма нашими сумнівами, а ти допоможи нам їх долати вірно, наслідуючи твій послух та твою любов до нашої Небесної Матері та Її Сина. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

5. Розважмо про відвагу Пречистої Діви Марії
та Святого Йосифа

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Прокинувшись від сну, Йосиф зробив так, як велів йому Ангел Господній: прийняв свою жінку (Мт. 1, 24).

Отримавши через Господнього Посланця вістку про велику місію від свого Творця, ані Пречиста Діва Марія, ані Святий Йосиф жодної хвилини не вагаються у Своєму покликанні. Вони щиро віддають своє життя на служіння Всевишньому, знаючи, що цілковито належать лиш Йому одному. Найбільший дар, який Вони отримали з рук Свого Бога, – Своє життя – Вони беззастережно віддають знову в Його руки та посвячують себе абсолютно Своїй місії – Синові Божому, Якого носить під Своїм Непорочним Серцем Марія.
Чи може бути щось чистішим та величнішим, аніж ця Їх посвята? Чи існує більша сміливість у цьому світі, аніж та відвага, з якою Марія та Йосиф віддають Своє життя Творцеві? Чи існує більша любов на землі або на небі, ніж любов цих двох святих Сердець, які з героїчною відвагою стають на шлях повної самопосвяти Божій Любові?
Дивлячись на Вашу відвагу, Святий Йосифе та Пречиста Діво Маріє, ми щиро прагнемо наслідувати Вас на шляху нашого земного життя. Ми хочемо, щоб і наші серця горіли любов’ю до Небесного Отця так, як Ваші. Адже Ви є нашим дороговказом на цій землі, ви для нас є взірцем для наслідування. Й іншого бажання не існує в наших серцях, окрім бажання бути подібними до Вас. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

6. Розважмо про подорож Діви Марії та
Святого Йосифа у Вифлеєм

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Пішов Йосиф з Галілеї, з міста Назарет, до Юдеї, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, яка була вагітною (Лук. 2, 4-5).

Хоч Пречиста Діва Марія і була на останньому місяці вагітності, однак, коли прийшло розпорядження про перепис населення, із послуху земній владі, Вона, разом зі Святим Йосифом, вирушає в нелегку дорогу, майже в інший кінець ізраїльської землі, щоб там записатись, як потомки царя Давида. Нелегкою була ця дорога для них. Однак у розпорядженні земної влади Вони бачать руку Божого провидіння, завдяки якій повинні здійснитися пророцтва про прихід Месії на цей світ. Бо ж саме Вифлеєм повинен стати місцем народження Божого Сина. Саме з цього міста повинен розпочатися земний шлях Божого Сина, шлях спасіння людства із ярма лукавого.
Пречиста Діво Маріє та Святий Йосифе, ми щиро просимо Вас: навчіть нас бути слухняними тим, кого Господь поставив як владу над нами. Навчіть нас довіряти нашим духовним наставникам і слухати їх, щоб, як говорить Святий Апостол Павло, вони з радістю нас навчали християнського життя, не зітхаючи.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

7. Розважмо, як Пречистій Діві та Святому Йосифові
не знайшлося місця у Вифлеємі

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Марія породила Свого Первородного Сина, сповила Його та поклала в яслах, бо не було для них місця в заїзді (Лук. 2, 7).

Настала найважливіша мить в історії не тільки Ізраїлю, але і цілого людства. Прийшла хвилина народження Божого Сина на цей світ, а для Нього немає місця в людській оселі. Він, хоч і приходить на цю землю задля спасіння людського роду, однак не може народитися між людьми, бо Його земних батьків не приймають мешканці Вифлеєму до своїх домівок. Тому найбільший Cкарб землі народжується у печері, поміж тваринами, які одні можуть спостерігати лише це надзвичайне диво Божого приходу на світ. І хоч народжується Цар всього світу, Творець Всесвіту, Він не має де голови приклонити, а тому спочиває в яслах, в чужій стороні, в чужій яскині. Чи ж це не надзвичайне диво Божої любові! Який ще приклад смирення та терпеливості нам потрібно, щоб ми на кінець збагнули велич Божої любові та перестали завжди думати лише про свій власний добробут.
Незбагненно народжений у вифлеємському вертепі Спасителю, Ти добре знаєш нашу схильність до самолюбства, до гордості, тому й приходиш на цей світ у смиренні та бідності, немов останній жебрак на цій землі. Замість престолу Царя – Ти спочиваєш у яслах, замість тронної зали – Тобі домом у цю мить служить хлів. Ти всією Своєю поставою прагнеш нам показати любов та велич Свого смирення, щоби нас заохотити до милосердя та смирення у відношенні до ближнього. Тому щиро просимо Тебе: наділи нас Духом Своєї Любові, щоб не якісь інакші почуття, а саме Ця Любов керувала нашим життям. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

8. Розважмо про явлення Ангелів пастухам

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Були ж у тій стороні пастухи, які перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось Ангел Господній їм явився, і слава Господня їх осіяла, і великий страх огорнув їх. Ангел же їм сказав: «Не бійтесь, бо Я звіщаю вам велику радість!» (Лук. 2,8-10).

Тільки той, хто не підноситься вгору, хто не гордиться та не принижує інших, має велику цінність в очах Господніх. Доказом цієї правди для нас служить приклад вифлеємських пастухів. Чим могли гордитися люди, які ціле своє життя проводили в полі біля овечих отар? Вони не справляють зараз гучних забав, не сидять за багатими столами. Вони спостерігають за зоряним небом та за істотами, які ніколи не зневажали свого Творця гріхами. Вони від ягнят навчаються правди про цей світ. І тому, щоби їх підбадьорити та показати їм, що Господь любить їх саме такими, перед ними розкривається небо і вони бачать Ангелів, чують радісну новину про прихід Месії на землю та милуються надзвичайним співом небесних Хорів. Що може більше втішити людське серце, ніж ці надзвичайні події! За всі кпини, погорду та зневаги, що вони зазнавали від людей, вони отримують небесну нагороду.
Милосердний Господи, навчи нас цінити наші щоденні хрести. Ми так часто нарікаємо на своє земне життя. Ми не раз з ненавистю ставилися до людей, які нас ображали. Ми не хотіли прощати нашим кривдникам, забуваючи, що Ти, Господи, є взірцем милосердя та прощення, що Ти найбільше в світі цінуєш прощення і любов. Тож на прикладі вифлеємських пастухів навчи нас бути терпеливими і витривалими у щоденному житті. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

9. Розважмо про відвідини пастухами Господа нашого Ісуса Христа

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

І пішли пастухи притьмом до Вифлеєму, та знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, яке лежало в яслах (Лук. 2, 16).

Пастухи, сповненні неземною радістю від ангельського співу, спішать до вертепу, щоби побачити чудо. Бо як інакше можна назвати народження Божого Сина у звичайнісінькому, позбавленому всілякої розкоші, хліві, як не дивом. Адже основною прикметою, через яку пастухи можуть пізнати Спасителя, є ясла, що в них Він лежить. На протязі тисячоліть народ очікував Спасителя Ізраїля, як могутнього Царя і Владику, а тут – невинне Дитя в яслах… Що може бути більш вражаючим? Однак, вони вірять і падають на коліна перед немовлям, сповитим у яслах, та розповідають Йосифові з Марією про свої видіння. Їхні серця, стривожені небесною благодаттю, виливаються у похвальну пісню для Їх Сина, і ще раз підтримують на дусі цю вибрану, Богом благословенну Пресвяту Родину.
Хоч ми і недостойні Твої діти, Господи, однак Ти часто відвідуєш наші серця Своєю благодаттю. Ти навчаєш нас Своєї любові. Ти даруєш нам Свої прещедрі дари, завдяки яким, у прикрі хвилини нашого життя, ми отримуємо Твою благодать для того, щоб не впасти у гріх. Ти даєш нам завжди сили вставати з гріховних упадків, простягаєш нам Свою руку помочі з надією, що ми не відвернемося від Тебе. Щиро дякуємо Тобі за Твою незбагненну довготерпеливість у відношенні до нас. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

10. Розважмо про явлення зірки трьом мудрецям

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, до Єрусалиму прийшли зі сходу мудреці та спитали: «Де Цар юдейський, який оце народився? Бо ми бачили на сході Його зорю і прийшли Йому поклонитись» (Мт. 2, 1-2).

Тільки той, хто трудиться на цій землі задля благородної мети, отримує великі скарби Божої мудрості. Адже багато розумних людей є на землі. Безліч вчених, за людськими мірками, проживало на цій планеті за всю історію людства. Однак, тільки правдиві Мудреці могли отримати цей дар, який Господь пропонує завжди кожному з нас. Дар пізнати велич Божої Любові. Дар читати серед подій історії світу книгу Божої мудрості. Адже кожна подія в нашому житті несе нам послання від Творця. Через різні ситуації Господь промовляє до людини. І доказом цієї істини є явлення вифлеємської зірки, що її, за сотні кілометрів від місця народження Спасителя, побачили три мудреці та зрозуміли, що народився Великий Цар, Цар неба і землі.
Господи, Ти різними способами промовляєш до нас у щоденному житті. Ти навчаєш нас бачити Твоє провидіння і руку Твоєї допомоги тоді, коли, як нам здається, ми знаходимося у безвихідних ситуаціях. Скільки разів через різних людей Ти рятував наші душі від загибелі. А ми так рідко бачили, що саме Ти нам допомагаєш, і дуже часто приписували собі те, що насправді було Твоїм даром. Прости нам нашу духовну сліпоту і на майбутнє навчи нас читати Твою волю в нашому щоденному житті, щоб за всі Твої добродійства ми щодня Тобі дякували та величали Твою безмежну доброту. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

11. Розважмо про зустріч Пресвятої Родини зі старцем Симеоном

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Коли батьки вносили дитя Ісуса до храму, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, Симеон узяв Його на руки, благословив Бога і мовив: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу свого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння» (Лук. 2, 27-30).

Ти не помреш, поки не побачиш у своєму житті здійснення Божих пророцтв. Таку обітницю отримав Симеон від Творця за своє побожне життя, сповнене віри та молитви. Саме він, Симеон, в черговий раз дає свідчення Йосифові та Марії, що Вони на правильній дорозі та дійсно вибрані Богом для виняткової місії на цій землі. Вони стають свідками надзвичайного співу старця, який називає Їх Дитину «Світлом на просвіту поганам». Вони переконуються в черговий раз, що Господь дбає про них, однак їх земний шлях не буде встелений килимами чи іншими прикрасами. Їх життя, від народження Сина Божого аж до самого кінця, – це життя жертви, переслідувань та терпіння, бо так говорить Симеон Марії: «Тобі самій меч прошиє душу!» Та Вони не бояться майбутніх випробовувань, адже цілковито віддали своє життя в руки Божого провидіння і ніколи про це не жалітимуть, бо ще не раз переконаються, що там, де збільшилася Божа благодать, збільшиться і заздрість лукавого, який намагатиметься звести з дороги праведності навіть і обраних. Однак, де збільшився хрест, там більшою стає і Божа ласка.
Ісусе, Маріє, Йосифе, навчіть нас у нашому щоденному житті бути відважними, щоби ми могли сміливо брати на свої плечі наші щоденні хрести та йти дорогою земного життя слідом за Вами. Адже Своїм прикладом Ви показуєте нам шлях до неба. І ми віримо, що коли будемо Вас наслідувати у вашій вірі та любові до Небесного Отця, то колись, подібно до старця Симеона, зможемо відважно сказати: «Нині можеш відпустити слугу Свого, Владико». Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі

12. Розважмо про подорож Пресвятої Родини до Єгипту

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Вставши, Йосиф узяв уночі Дитятко та Його Матір, пішов до Єгипту, де перебував до смерті Ірода (Мт. 2, 14-15).

Вже через кілька днів після всіх радісних подій, після того, як десятки разів Йосиф з Марією чули від різних людей слова про сповнення Божих пророцтв на їхній родині, вони стають метою переслідувань царя Ірода та його прибічників. Серед ночі, тільки-но почувши голос Ангела, Йосиф встає з ліжка, будить Марію, бере на руки маленького Ісуса та тікає з ними, немов останній злочинець до Єгипту, щоб врятувати від переслідувань і смерті Того, Який щойно народився і прийшов у цей світ. У важкій подорожі, яка тривала напевно кілька тижнів, аби підбадьорити одне одного на дусі та зберегти живою віру в своїх серцях, Йосиф з Марією знову і знову пригадують одне одному: і Непорочне Зачаття Їхньої Дитини, і слова Ангелів, і пророцтва людей, і ті всі інші надзвичайні події, що Їх супроводжували впродовж останнього року Їх спільного життя. І ці спогади додають Їм наснаги не впасти посеред пустелі, не засумніватися в Божому покликанні, а навпаки, ще більш завзятіше йти дорогою заповідей Господніх та виконувати вказівки Божих посланців.
Наше земне життя, це життя наповнене суперечностями. Дуже часто ми готові віддати з любові до Вас, Ісусе, Маріє, Йосифе, своє життя, та, як тільки приходять хвилини спокуси чи випробовувань, ми забуваємо про свої попередні бажання і часто впадаємо у гріх, відвертаємося від Вас, нарікаємо на свої щоденні хрести… Тож щиро просимо Вас сьогодні: у хвилини найбільших спокус, що їх ми отримуємо від лукавого, нагадуйте нам про миті найбільшого блаженства, які ми переживали спілкуючись із Вами, та відчували Вашу надзвичайну любов у своїх серцях. Хай ці спогади додають нам наснаги під час боротьби зі спокусами і ніколи не дозволять нам звернути з того шляху, що ним поперед нас ідете Ви. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

13. Розважмо про Вифлеємських немовлят

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Ірод послав повбивати у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, які мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців (Мт. 2, 16).

На прикладі вифлеємських немовлят ми бачимо сьогодні, що злоба людських сердець дійсно не має меж. Адже через свою захланність Ірод велить убивати всіх, хто хоч трохи, може колись (невідомо навіть коли) загрожувати йому як цареві. Хоч чим можуть йому загрожувати ті, які щойно народилися і, можна сказати, ще навіть не жили на цій землі? Злоба самозакоханого людського серця приносить у цей світ найбільш жахливі вчинки, що їх лише може собі уявити хвороблива уява людини. Життя невинних дітей стає «ціною», за яку людина хоче купити собі земний добробут…
Чи ж не це ми спостерігаємо і в нашому сучасному світі скрізь і всюди? Чи ж не зі страху перед майбутнім наші сучасні «іродіяни» дають убивати своїх дітей, які ще навіть не народилися на цей світ? Як часто, боячись майбутнього і не маючи в своєму серці довір’я до Творця, ми нищимо той найбільший дар Божої любові, що його отримуємо з руки Всевишнього, – дар батьківства та материнства, дар можливості бути співтворцями, разом з нашим Небесним Отцем, нового життя?
Наш ласкавий, Небесний Отче, щиро просимо Тебе: не зарахуй нас до тих, хто став учасником нищення життя невинних разом із Іродом. Прости нам наш нерозум. Ми щиро жаліємо про те, що сумнівалися у Твоїй доброті та провидінні стосовно нашого життя. Від сьогоднішнього дня допоможи нам жити так, аби бажати радше померти, аніж будь-коли в нашім майбутнім житті зневажити Твою Любов до нас чи потоптати дари Твого Милосердя. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі

14. Розважмо про повернення Пресвятої Родини у Назарет

Хор: З нами Бог! Розумійте, народи! І покоряйтеся, бо з нами Бог!

Коли помер Ірод, Ангел Господній з’явився уві сні Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми Дитя та Його Матір, і повернися в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, хто чигав на життя Дитини» (Мт. 2, 19-20).

Після темної ночі завжди настає світанок, а потім чудовий день. Так і після терпіння завжди приходить Божа благодать, якщо ми гідно трималися своїх духовних провідників, якщо ми достойно наслідували наших небесних покровителів, якими для кожного з нас повинні стати Ісус, Марія та Йосиф. Рано чи пізно ми, подібно до Святого Йосифа, чуємо голос у глибині наших сердець: «Встань і йди до свого дому, бо померли ті, хто переслідував Ісуса». Єдине, що нам потрібно збагнути у нашому духовному житті, що будь-яке терпіння, яке нам трапляється на шляху нашого земного життя, це ніщо інше, як ще одна спроба лукавого вбити Ісуса в нашому серці, зруйнувати те, що має найбільшу цінність у нашому житті, – це чистоту нашого сумління та святість наших душ. Тому будьмо відважні. Не біймося того, хто не має влади над нашими душами. Не піддаваймося впливу цього світу та його спокусам, через які лукавий прагне погубити людські душі. Адже немає таких багатств, за які можна придбати душевний спокій та осягнути духовну благодать. Єдність з Ісусом, Марією та Йосифом ми можемо здобути, тільки наслідуючи їх у витривалості серед спокус та в стійкості у боротьбі з князем цього світу.
Ісусе, Маріє, Йосифе, ви пройшли шлях земного життя, долаючи всі спокуси, що притаманні кожній людині, яка живе в цьому світі. Ви показали нам, через ці розважання, цінність в Божих очах нашої волі, коли ми відважно беремо свої щоденні хрести та йдемо слідом за Вами. Тож допоможіть нам бути мужніми, подібно до Вас. Щоб ми, так як і Ви, ніколи не засумнівалися в Божій любові та Божому провидінні стосовно нашого земного життя. Навчайте нас вірно зберігати заповіді Божого Милосердя, щоб ми могли колись разом з Вами перебувати у Вашому Небесному Царстві, шлях до котрого Ви нам показали Своїм життям, та прославляти Вас на віки вічні. Амінь.

Хор: Отче наш; Богородице Діво, радуйся; Слава і нині.
Слава во вишніх Богу!
Слава во вишніх Богу!
І мир всім на землі!

Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво. Молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволяй нас. Єдина чиста і благословенна.
Пресвята Богородице, спаси нас! (3р.)
Свящ.: Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди, нині, повсякчас і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Свящ.: Премудрість!
Хор: Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо!
Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже наш, Надіє наша, слава Тобі!
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, повсякчас і на віки вічні. Амінь. Господи помилуй (3р.). Благослови!
Свящ.: Христос, Істинний Бог наш, Який народився від Діви Марії у Вифлеємі Юдейському і дав Себе в яслах покласти спасіння нашого ради, молитвами Пречистої Своєї Матері, Святого Йосифа, Її Обручника, і всіх святих, нехай помилує і спасе нас, як Благий і Чоловіколюбець!
Хор: Амінь.

ХРЕСНА ДОРОГА
Свящ.: Благословенний Бог наш завжди, нині, повсякчас і на віки вічні!
Хор: Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!
(Далі початок звичайний)

1-ша стація
Пилат засуджує Ісуса Христа на смерть
Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
«Ти цар?» – Спитав Ісуса Пилат під час свого судилища. «Ти сказав, що Я Цар. – Відповів йому Господь. – Однак, Царство Моє не з цього світу. Бо якби Моє Царство було звідсіля – слуги б Мої воювали за Мене!» «То Ти таки Цар?» – не вгавав Пилат. «Так, Я Цар! Я для того народився, щоб говорити Правду!» «Що таке правда?» – з погордою відповів суддя, і, вмивши руки, несправедливо засудив Ісуса на смерть…
А й дійсно: що таке правда? Яку роль вона відіграє в нашому житті? Дуже часто можна почути між людей вислів: «У кожного своя правда…» Та чи справедливий цей вислів?
Чим довше живемо на цій землі, тим більше наше сумління обростає «своїми правдами» настільки, що людина губиться в просторі і часі… Кожному здається, що він найбільше справедливий і правдивий, а все, що коїться довкола нього, це лише супутні речі його «правди», і тому ніхто не розуміє, наскільки він правдивий.
А правда лише одна… І Господь, у своєму безмежному милосерді до нас, приходить у наш світ, як людина, щоб нам показати, наскільки для Нього, а, отже, і для нас, ця Правда важлива.
Ми за свого земного життя обростаємо різними легендами. Одні про нас люди розповідають, як нам здається – часто несправедливі. Тоді ми гніваємося, проклинаємо, викликаємо правоохоронні органи, бігаємо по судах… Одним словом – робимо все, щоб когось зі сторони переконати, що то все неправда, що про нас говорять. Інші легенди ми собі вигадуємо самі. І дуже часто вони нам здаються настільки правдоподібними, що ми в них починаємо щиро вірити: наші діти найкращі, маю право «розслабитися», тобто напитися, обколотися, накуритися, висміяти, прибрехати, обмовити, проклинати, матюкатися і т. д., бо я лише «людина». І за ці всілякі свої «правди» ми готові йти до кінця, і то часто не до найкращого…
Здавалося б, що тут такого? Ну подумаєш, трохи прибрехав. Або, як ми часто любимо казати, сказав «напівправду», щоб людину не скривдити, не зранити… А потім – скажу всю!
Якщо прагнемо бути послідовниками Ісуса, в повному значенні цього слова, мусимо навчитися жити правдою. Найперше – стосовно себе самих: що не аж такі ми вже й непомильні і що деколи інші люди говорять нам таки правду, тому вона нас так і болить. А ще – наш Господь, боровся за Правду не з кулаками, не в бійках і не по судах, а в Оливному городі словами: «Отче, хай буде Твоя воля!»
Молімося і ми, щоб Господь навчив нас жити згідно Божої Правди і Божої волі на цій землі. Адже Він єдиний знає наші серця, і Він може нас вилікувати, якщо ми попросимо, від гордості, самозакоханості і того фальшу, що нас супроводжує на протязі цілого життя.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

2-га стація
Господь бере хрест на Свої плечі
Слава страстям Твоїм! Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Хто любить Мене, той заповіді Мої зберігає! – сказав Господь.
Отож, любов і правда – це синоніми. Вони одне без одного не існують. Хочеш жити справедливо – виконуватимеш заповіді Господні. Хочеш любити Того, Хто заради тебе не пожалів Свого життя, – робитимеш те саме.
Настільки бути досконалим і святим, щоби віддати своє тіло на найгірші тортури в світі, але душею не сфальшивити, не скривити, – міг тільки Господь. І це Він зробив не тому, що Йому «подобалося», як Його бичують, коронують терням, плюють на Нього, насміхаються, б’ють тростиною по голові… Він приймає ці всі тортури і бере хрест на Свої плечі виключно з любові до людини. Щоб нам нарешті відкрити очі, щоб ми могли зрозуміти, що не існує тих всіх наших нібито «правдивих правд». Є одна Правда, це – Господня любов до нас, Його милосердя до нас, Його прощення нам, Його терпіння заради нас. І все задля того, щоб ми зрозуміли: тільки правда робить нас вільними, тільки один Господь знає наші серця, і дуже важливо, щоб хоч перед Ним, під час молитви, ми не кривили душею.
Христос, щоб перебувати в правді безмежної Божої Любові небесного Отця до нас, бере хрест, на Свої плечі, тобто терпить наругу, біль, смуток, одним словом – страждає. Не бореться з вітряними млинами, з людською неправдою, її ж зброєю. Єдина Його зброя – це співчуття до засліплених гордістю та лукавством, це любов до всіх, навіть до кривдників, і це бажання пробачити всіх, навіть Своїх катів, бо «вони не знають, що роблять».
Навчи нас, Господи, жити у світлі Твоєї правди, жити Твоєю правдою, і боротися за неї тільки молитвою, терпеливістю та витривалістю в доброму аж до смерті!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

3-тя стація
Ісус вперше падає під хрестом
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
«Отче Святий, ради імені Твого, бережи їх, тих, яких Ти дав мені, в правді Своїй! Слово Твоє – Правда!» Саме цими словами молиться наш Господь, Ісус Христос, на Тайній Вечері за своїх учнів.
Важко собі усвідомити всю велич тягаря правди, якщо Господня молитва перетворюється у терпіння в Оливковому саду, перед Каяфою, Пилатом і аж до падіння під хрестом. Чому Господь це робить із нами?! Ніби нічого й не говорить, не повчає, не переконує, а однак, всім Своїм розпластаним тілом під хрестом волає про те, щоб ми опам’яталися, щоб почали жити в Божій правді, в правді Божого Слова…
Коли настане та мить у нашому житті, щоб ми сказали: Господи, я сьогодні нікого не осудив, не висміяв, не захистив неправдиво, не принизив, не повчав, а лише намагався жити правдою? Твоєю правдою, аж до самозречення. Адже вона мені необхідна перед Тобою, бо Ти єдиний знаєш цілковито всі мої бажання, прагнення, наміри та вчинки. Не допусти, щоб тягар і моєї неправди придавлював Тебе до землі.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

4-та стація
Ісус зустрічається зі Своєю Матір’ю
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
«Оцей поставлений на падіння й підняття багатьох… А Тобі самій меч прошиє душу!» Саме цими словами зустрів Симеон Пречисту Діву Марію у єрусалимському храмі. І ось тепер ці слова збуваються…
Ті, хто має найвищі посади у суспільстві, виявили найгірші якості своєї сутності, адже, заради тимчасової похвали від горстки людей, несправедливою засуджують на смерть єдиного Сина Пречистої Діви. Ті ж, які були жебраками, і були зцілені Господом, розуміють той дар, що його їм дарував Господь, і, переповнені вдячності та співчуття, страждають зі своїм Добродієм. А Марія… Її Серце, Душу – все Її земне єство – прошиває меч болю… Чи могла вона передбачити або бажати такої долі Своїй Дитині…
Весь той біль, ті страждання, що їх зносять Ісус та Марія в ці хвилини, ніхто не опише і ніколи не збагне до кінця. Адже тут не тільки земний біль, пов’язаний зі стражданнями тіла, тут зараз біль, німий крик душі: де ж правда, де справедливість?!
Хоч справедливість перед ким? Перед людьми? На прикладі цієї святої Родини бачимо, що скільки б ти в житті добра не зробив, завжди будуть ті, хто тебе зрадить, хто тебе висміє, буде радіти твоєму терпінню та радо обсуджуватиме твої помилки, явні чи надумані.
Єдина правда, єдина справедливість, винагорода за труди і терпіння є в нашої Пресвятої Родини, яка пережила все найгірше, що може людину спіткати в житті. А тому може все зрозуміти, підтримати, допомогти, пробачити.
Отож, коли вдома, на роботі, у сусідів, в селі чи в місті, терпиш несправедливе приниження, погорду, образу, проси в Небесного Отця допомоги, щоб пам’ятати, яку образу і погорду знесли Ісус та Його Мати Марія на Хресній Дорозі.
Допоможіть нам, Господи Ісусе Христе і Пречиста Діво Маріє, наслідувати Вашу терпеливість, особливо під час спокус і терпіння, що до нас приходять чи то від лукавого, чи від людей.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

5-та стація
Симеон допомагає Ісусові нести хрест
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
У своєму житті ми часто кажемо до Господа в молитві, що Його любимо, що хочемо Йому служити, що довіряємо Його провидінню, уповаємо на Його святу волю. Та коли приходить мить випробування чи спокуси, наше серце миттєво наповнюється бунтом, питаннями: чому, за що? Забуваючи за ті, натхненні Духом Святим, миті, коли клялися Творцеві в любові та вірності аж до смерті, ми починаємо нарікати, скаржитись. А деколи навіть взагалі втрачаємо образ Божої дитини через свої гордість, амбіції, забаганки.
І тут виринає перед нами постать Киринейця. Чи дуже Симеон хотів допомагати Ісусові нести хрест? Можливо він зранку, молячись до Творця, сказав: Господи, на Твою славу хочу прожити сьогоднішній день, керуй мною згідно Твоєї волі. І як тепер зрозуміти: що, Господь хоче, щоб він злочинцеві допомагав? Адже, через брехливий засуд на смерть, усе виглядає так, ніби Ісус найбільший злочинець на землі. Що ж робити? Мабуть, це і справді Божа воля…
Коли маємо можливість допомогти іншій людині, не питаймо себе, чи ця людина достойна, щоб ми їй допомагали. Радше запитуймо себе, чи ми гідні того, аби Господь, послуговуючись нами, допомагав іншим людям. Кожен день нашого життя ми повинні молитись, щоби ми були чистими Божими дітьми.
Без нарікань, без запитань, без суперечок завжди кажімо: хай буде Господня воля!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

6-та стація
Вероніка обтирає обличчя Ісуса Христа
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Боже милосердя виливається в безмежний океан благодаті тоді, коли людина зі своєї доброї волі, не дивлячись на думку загалу, починає творити добро. Як спрагла земля чекає на благодатну вологу літнього, спекотного дня, так наш Творець очікує від нас, Своїх дітей, добрих справ, справедливого життя і милосердя до інших людей. Господь прагне добра для кожної Своєї дитини, якій дарував життя. Але, щоби кожен із нас міг отримати це добро, ми повинні самі його робити. Ми повинні вчитися радіти, що Господь робить нас гідними від Його імені робити добро іншим людям.
Погляньмо, якою великою благодаттю Господь обдаровує Вероніку за те, що вона не побоялася підійти до Того, з Кого всі насміхалися, Кого били і вели на розп’яття. Можна говорити, що вона тільки через те, що обтерла обличчя Ісуса, отримала Нерукотворний Образ Його Пресвятого Обличчя. Однак, це не зовсім правда. Адже Господь до нас говорить: «Хто напоїть одного з моїх братів найменших тільки кухликом холодної води, той не залишиться без нагороди!» А ця подія є прямим доказом правдивості слів нашого Учителя.
Коли починаємо робити добро, коли допомагаємо потребуючим, коли заступаємося за тих, кого кривдять, – ми отримуємо нерукотворне відображення Божої доброти і благодаті у нашому житті! Хочеш відчути, що Господь Тебе любить? Використай своє життя, свої таланти для добра інших! І побачиш, яким добрим є Господь, коли всотеро буде Тобі благословляти в Твоїй праці і житті, щоб ти ще більше міг творити добра в Його ім’я!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

7-ма стація
Ісус вдруге падає під тягарем хреста
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Гордість людської свідомості та самообман роблять із нами ту жахливу річ, що трапилась із нашими прабатьками Адамом та Євою. Чи не кожна друга людина на землі вважає себе мудрішою від свого Творця. Ми навчилися диктувати умови не лише людям, які живуть довкола нас, але і самому Спасителю. Бо ми знаємо, що так би було краще. Якщо Ти мені, Господи, це даси, тоді я Тобі обіцяю… А потім: забери від мене це Господи! І так ціле життя… Спочатку щось просимо, а коли отримуємо – скаржимось, що забагато отримали, або не те, на що сподівалися. Одним словом, ми відіграємо роль маленьких диктаторів, дуже часто навіть цього не усвідомлюючи. І через цю диктаторську натуру робимо важкі гріхи, адже ми краще знаємо що: цієї дитини нам вже непотрібно, цей чоловік (дружина) мені вже набрид, моє тіло повинно бути інакшим і так без кінця.
А наш Господь, щоби нам показати, що Він шанує нашу волю та цінує наш свобідний вибір у житті, бажаючи, щоб ми використовували можливість вибору правильно, не йде на нас із карами чи погрозами. Він лежить роздавлений оцим нашим егоїзмом під тягарем хреста і так очікує від нас правдивого, щирого: Отче наш, хай прийде царство Твоє, хай буде воля Твоя!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

8-ма стація
Ісус зустрічає жінок, які плачуть, дивлячись на Його терпіння
Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
«Доньки єрусалимські, не плачте наді мною, але плачте над собою і своїми дітьми».
Ці слова нашого Спасителя повинні нас завжди просвітлювати, коли стаємо перед сумнівним вибором у своєму житті, чи даємо мовчазну згоду на життя наших дітей так, як усі, бо такий світ. Ми забуваємо слово нашого Господа, що князь цього світу, в якому ми живемо, «ходить, як лев рикаючий, шукаючи, кого би пожерти». І, на жаль, саме туди, де рик цього лева, наші діти набагато охочіше, з піснею і танцями, йдуть, аніж за словами, любов’ю Свого Творця.
Ми не знаємо, не усвідомлюємо всієї відповідальності та наслідків за кожен наш щоденний вибір. Та Господь, Який бачив і бачить щодня ці наслідки, саме тому і йде зараз Хресним шляхом, щоб хоч таким чином нас опам’ятати, наставити на істинну путь. Дивлячись на Його такі жахливі, але добровільні, страждання, ми повинні задуматись: щось направду неймовірно жахливе очікує нас, коли своє життя марнуватимемо у тенетах князя цього світу, якщо Господь йде аж на такі жертви заради нас!
Скріпи, Господи нашу волю і волю наших дітей у хвилини спокус, навчи нас мудрості, щоб, жертвуючи якимось маленькими, щоденними дрібничками, ми все ж таки йшли за Тобою, жили у світлі Твоєї правди, заповідей Твоєї любові.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

9-та стація
Ісус втретє падає під тягарем хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Третій, найважчий упадок Спасителя вже на самій Голгофі – це наслідки розпусного життя людського роду. Адже саме гріхи проти нашого власного тіла, є гріхами, що цілковито проганяють Творця із нашого життя. Тому неодноразово Господь наголошує, що наше тіло, – це Храм Святого Духа; це святилище, в якому прагне завжди перебувати Пресвята Трійця; це місце, до якого хоче прийти Господь у Своєму тілі так, як приходить у сотні тисяч храмів по всій землі. Тож не годиться взяти Божий храм і перетворити його на місце розпусти.
Саме цього найбільше прагне сатана. Він використовує світ, у якому прагне цілковито панувати, для того, щоб нас спокусити, спотворити нашу свідомість, нашу свобідну волю. Він нам пропонує, через різні рекламні засоби, легковажне життя. На перший погляд – життя задля добра тіла, задоволення тілесних потреб. А насправді – життя в постійній руйнації Божого храму, життя без життєдайної благодаті, без Божої присутності, поза Божою волею, поза правдивим життям Божого милосердя і Божої любові.
Тому, з безмежною тугою, підносить Свою Пресвяту голову наш Спаситель, лежачи під тягарем хреста, і дивиться на Голгофу з надією, що може хоч ця Його самопожертва буде гідно оцінена людством і воно опам’ятається, відкине бруд грішного життя заради цих Його страждань…
Милосердний Господи, ми багато в житті нагрішили. Ми часто викидали Тебе зі свого серця, своєї душі заради кількох хвилин швидкоплинного, земного задоволення. Сьогодні, дивлячись на Твої страждання, щиро просимо Тебе: прийди до наших сердець і очисти наші тіла від гріхів пожадливості, щоб ми знову стали тим храмом, у якому Ти з радістю і любов’ю прагнеш перебувати.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

10-та стація
З Ісуса Христа здирають одежу

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Оголений, змордований, виснажений, стоїть Спаситель на Голгофі, як німий заклик Божої любові до несправедливості людського серця опам’ятатися…
Найбільше приниження і найстрашніші катування, що їх лише могло придумати людство, Господь добровільно приймає заради нашого спасіння. Він не встидається, не думає, що про Нього говорять, не нарікає на те, що з Ним роблять. Він сподівається, що людина, побачивши Його таким, схаменеться, задумається, що вартує ця жертва її Господа для неї, для її особистого життя.
Направду, не якогось віртуального спасителя, вигаданого людською фантазією, а живого Бога бачимо нагим перед собою. Він стоїть оголений не з огляду на чиїсь гріхи, чи задля чийогось спасіння. Він стоїть тут заради мене. Він любить мене… І це єдиний спосіб, в який він найкраще висловлює Свою любов до мене…
Мій найдорожчий Спасителю, щиро прошу Тебе: пробач мені всі мої гріхи, мою гордість, пожадливість, жадібність, і навчи мене жити від сьогоднішнього дня так, щоб жодної краплини Твоєї Пресвятої крові я не потоптав у своєму житті.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

11-та стація
Ісуса прибивають до хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
«Отче мій, прости їм, бо не знають, що роблять!»
Саме цей зойк-молитва виривається з грудей Спасителя під час розп’яття. Не нарікання, не осудження, не прокльони на насмішки, а молитва за своїх кривдників… Чи зрозуміє хтось коли-небудь глибину Божого милосердя і любові?! Маємо надію, що так. Адже почувши цю молитву розп’ятого Ісуса, злочинець, в останню мить свого земного життя, розкаюється у всіх своїх злодіяннях, і просить Його: «Згадай про мене, Господи, коли прийдеш у Своє Царство!»
Ніби побожні, релігійні люди стоять під хрестом Ісуса, але єдиний злочинець, який розкаявся зі всього, що зробив у житті, чує від Господа: «Сьогодні будеш зі мною в Раю!»
Не засуджує і не нагадує Господь: «А пам’ятаєш, ти казав, чи ти зробив»… Бачить у серці людини жаль за скоєне, а, отже, очищення від минулого, щоби в майбутнє ввійти зі своїм Творцем у серці, і радо на це відкликається, хоч сам страждає.
Господь не хоче нашого терпіння, Він не бажає нам страждання, Він не хоче бути нашим суддею, Він очікує бодай найменшої причини, аби змогти нас знову прийняти у свої обійми, як найдорожчих дітей. Він розпростер Свої руки тут, на хресті, щоб ми могли переконатися, що Його наміри чисті, що Його груди сповнені Божественної любові до кожного з нас. Він так прагне, щоб кожен з нас, слідом за розбійником, який покаявся, міг почути: «Сьогодні будеш зі мною в раю!»
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

12-та стація
Ісус помирає на хресті

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
«Звершилося!» – виривається з грудей розп’ятого Спасителя.
Все, що міг, Господь зробив для людини…
Він дарував нам життя. Наділив нас розумом, мовою, знаннями… Він хоче, щоби у своєму земному житті ми якнайбільше були з’єднані з Ним. Більшого скарбу, кращого добра, безмежнішого щастя, аніж пропонує нам наш Небесний Батько, ми ніде на землі не знайдемо. І щоб ми могли це зрозуміти, наш безмежно люблячий Спаситель помирає на хресті. Не тому, що така Його забаганка. Ні. Він просто бачить, що наслідки життя без любові роблять не лише з людиною, але також із ангелами, які збунтувалися проти Нього і захотіли жити самостійно.
Отож, не бажаючи людині участі князя цього світу, Господь робить ще одну спробу наділити людину правдивим щастям ціною свого життя, страждання і смерті на хресті.
Будьмо уважні, не змарнуймо цієї безмежної Божої благодаті, що дарується нам нашим Творцем. Адже життя людині дається лише раз, і воно є неповторне. Тож не витрачаймо його на швидкоплинні тілесні втіхи, після яких залишається в душі тільки гіркий осад…
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

13-та стація
Тіло Ісуса знімають з хреста

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Звершилося діло спасіння людського роду. Ті, хто ще кілька хвилин тому глузував над розп’ятим Ісусом, з жахом розбігаються по своїх домівках, вражені Його смертю та природними катаклізмами, що супроводжували смерть.
А Спаситель, хоч і катований, розп’ятий, з серцем, яке проколов спис, випромінює спокій та благодать. Його голова ніжно приклонилась до грудей Матері. І сьогодні все своє життя, страждання і смерть Господь поручає в ніжні руки Своєї Неньки, щоб Вона, Яка разом з Ним терпіла в Своєму Серці кожен удар, кожну насмішку, цвяхи і спис, що впали на Його тіло, віднині розпоряджалася цими всіма стражданнями для порятунку якнайбільшого числа тих, до кого Її Син простягнув Свої руки на хресті.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!

14-та стація
Тіло Ісуса вкладають до гробу

Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
Найбільша таємниця Божої Любові: тіло Спасителя лежить у могилі, а сам Він, Своїм Божественним Духом, спускається до Аду, щоб звідти відкрити вхід до раю всім праведникам, які жили на землі до Нього і очікували на Боже милосердя.
В цьому й полягає вся правда про наше життя… Де б ми не були, щоб не робили, до останнього нашого віддиху на землі Господь на нас чекає. Він сподівається, що дари, якими Він нас наділив, ми не змарнуємо. Що розум і фізичні свої здібності будемо використовувати на добро не лише для себе, але і для всіх, хто буде цього потребувати. Він сподівається, що, користуючись своєю свобідною волею, ми будемо вибирати добро, а серце зберігатимемо не в пожадливостях, гордості та самолюбстві,а в чистій Божій Любові.
У цьому нам, Боже, допоможи Своїм Божественним воскресінням із мертвих. Амінь.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво. Молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволяй нас. Єдина чиста і благословенна.
Пресвята Богородице, спаси нас! (3р.)
Свящ.: Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям завжди, нині, повсякчас і на віки вічні.
Хор: Амінь.
Свящ.: Премудрість!
Хор: Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо!
Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже наш, Надіє наша, слава Тобі!
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, повсякчас і на віки вічні. Амінь. Господи помилуй (3р.). Благослови!
Свящ.: Христос, Який з любові до нас, заради нашого спасіння перетерпів бичування, хрест і смерть, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, Святого Йосифа, Її Обручника, силою чесного, животворчого Хреста і молитвами всіх святих, нехай помилує і спасе нас, як Благий і Чоловіколюбець!
Хор: Амінь.

Дорога Світла
Великодні розважання

Свящ.: Благословенний Бог наш завжди нині, повсякчас і навіки вічні.
Хор: Амінь.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував! (3р.)

1. Зішестя в ад
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Тим, хто сидів у долині тіні та смерті, засяяло світло.
Коли зійшов Ти до смерті, Життя безсмертне, всі сили небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі!
Найкраще відображає таємницю дводенного перебування в гробі тіла нашого Спасителя ікона Його зішестя до Аду. Бо ж на те Христос прийшов на цей світ, щоб над живими і над мертвими панувати.
Велич Божого милосердя не має меж. Любов Христова розповсюджується на всі створіння, які жили до Його приходу в цей світ, жили під час Його земної проповіді і живуть сьогодні та житимуть аж до кінця світу. Бо як у Адамі всі вмираємо через первородний гріх, так у Христі всі оживаємо через Його спасительну самопожертву на хресті.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

2. Друге Благовіщення Пресвятій Богородиці
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Ангел звістив Благодатній: Чистая Діво, радуйся! І знову кажу: Радуйся! Твій Син воскрес із гробу і мертвих воскресив! Радій нині й веселися, Сіоне! А Ти, Чиста Богородице, втішайся воскресінням Сина Твого!
Радість другого Благовіщення перевершує всі страждання і болі, що їх зазнала Пречиста Діва через терпіння Свого Сина під час хресної дороги, і найжахливішого дня в Її житті – на Голгофі.
Після темної ночі завжди настає світанок. Після терпіння завжди приходить радість, якщо це терпіння ми гідно перенесли. Після смерті Господь завжди дарує життя, якщо ми «заснули» в Ісусі.
Отож молимося, щоб ми могли бути зарахованими до тих, про кого Ангел звістить Пречистій Діві: Радуйся! Щоб ми були вірними синами та дочками нашої Небесної Матері, які, завдяки воскресінню Ісуса, також воскреснуть із гробу.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

3. Мироносиці
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Рано вранці, першого дня в тижні, прийшли жінки до гробу, щоб намастити тіло Ісуса пахощами.
Вони йшли до гробу Спасителя, переживаючи: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» Однак їх переживання виявилися марними. Вхід був відкритий, а гріб порожній… Ангел же Господній зустрів їх кажучи: «Чого шукаєте живого між померлими? Його нема тут. Він воскрес! Ідіть і скажіть Апостолам, що Він воскрес із мертвих. Адже Він сам вам про це говорив перед своїми стражданнями!»
Цю історію ми завжди слухаємо і оспівуємо в наших богослужіннях під час великодніх свят. Та чи колись ми роздумували над тим, чому саме жінки отримали, раніш Апостолів, радісну вістку про воскресіння Христове?
Наше життя є таким короткочасним і нетривким на цій землі… Та є в цьому житті щось, що робить нас безсмертними, що дарує нам найбільшу Божу благодать, не дивлячись на наше грішне і недосконале життя. Таємницю найбільшої Божої благодаті, для земної людини, відкриває нам саме подія, що трапилася з жінками-мироносицями. Ви думаєте, що вони більше любили Ісуса, ніж Апостоли? Чи може були більш святими? Зовсім ні. Просто вони, коли інші сиділи і плакали, нарікали і журилися, пішли зробити останню добру річ для свого Вчителя – намастити Його тіло пахощами. І їх добрий вчинок Господь винагороджує сторицею.
Отож пам’ятаймо, що Господь дивиться не тільки на наші серця, в яких є добрі наміри і плани робити щось доброго. Він очікує від нас також і дій, вчинків. Щоб ми не лише говорили, що добре робити, але й робили це добро. Бо у світлі Христового воскресіння наші добрі вчинки дарують і нам вічне життя із нашим воскреслим Спасителем.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

4. Марія Магдалина при гробі Спасителя
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
«Жінко, чого плачеш, кого шукаєш?» – запитує Господь Марію, коли інші жінки повтікали додому, а вона залишилася при гробі.
У своєму болі за втраченим Учителем, вона не зрозуміла слів Ангела про воскресіння Ісуса. А Господь, дивлячись на страждання її серця, стає перед нею і до неї промовляє!
«Взяли Господа мого, і не знаю, де його поклали. Якщо це ти Його забрав, скаже мені: куди. Я піду і заберу Його, щоб поховати», – відповіла Марія на запитання Спасителя.
«Маріє!» – каже їй Ісус. І тільки тоді вона Його впізнає, і, крізь ридання, кличе: «Учителю мій!» І падає до Його стіп.
Наше земне життя немає сенсу, якщо воно не наповнене Божою любов’ю. Кожен із нас отримав від Господа покликання до життя у світлі Його любові та воскресіння. Однак, подібно до Марії Магдалини, через свій біль, свої терпіння, клопоти ми часто можемо не бачити Божої любові та Його присутності у нашому житті. Тому і нам, подібно до Марії, необхідно, щоб Господь, Своїми устами, звернувся до нас по імені.
Тож молимось, щоб наше серце не було зараз забите земними клопотами, а щоби, бодай на одну мить, всі думки, переживання, турботи відійшли на задній план, і ми почули, як Господь називає нас по імені, та що нам хоче сказати.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

5. Марія Магдалина проповідує Апостолам
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Отримавши надзвичайну Божу благодать: бачити воскреслого Спасителя, почути своє ім’я з Його уст і з Ним розмовляти, Марія спішить поділитися з Апостолами радістю пережитою через спілкування з воскреслим Учителем. І її слова: «Господь воскрес із мертвих!» – настільки переконливі, що Апостоли зриваються з місць і біжать до гробу Спасителя, щоб і самим переконатися у правдивості цих слів.
Кожна наша молитва: паломництва, недільні Богослужіння, приватні молитви даровані нам Господом для того, щоб ми могли переконатися на власному досвіді у таємниці Божого воскресіння, Його любові та Милосерді до нас. Повертаючись додому з воскресної літургії чи з паломництва по святих місцях, ми повинні нести в своєму серці радість зі спілкування з воскреслим Спасителем, любов, що її ми отримали з Його Пресвятого Серця, через тайну прощення наших провин і єднання з Ним у Пресвятій Євхаристії. Бо не наші повчання, не сварка з чоловіком, дружиною чи дітьми стануть причиною того, що наші рідні відчують потребу піти разом з нами на молитву. Лише та любов і благодать, що її ми отримали через спілкування з Ісусом і її принесли додому, спонукає наших рідних піти туди, де ми отримали цю благодать, щоб її дарували і їм.
Молимося, щоб з кожного Богослужіння, в якому ми беремо участь, ми завжди приносили до своїх домівок радість, мир і любов воскреслого Спасителя.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

6. Апостоли Петро та Іван
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Як почули Апостоли, що Господь воскрес із мертвих і спілкувався з Марією Магдалиною, то сповнилися тривогою.
Декому слова Марії здавалися вигадкою, а двоє з них, Петро та Іван, побігли до гробу. Бігли вони обидва разом. Та Іван біг скоріше, оскільки був молодший. Прибіг він до гробниці, однак не ввійшов, а чекав на Петра. Коли ж Петро прибіг до гробниці, то, не зупиняючись, вбіг до середини. Тоді ввійшов також і Іван. Там вони побачили полотно, що в нього було загорнуте тіло Ісуса. Воно було порожнє. А хустина, що лежала на обличчі Спасителя, була згорнутою і лежала збоку. Цього видовища було достатньо для того, щоб вселити віру в серця учнів Христових. Як про це пише сам Іван: «І побачив, і увірував».
Кожна неділя, кожен святковий день у земному житті Христової Церкви Господь дарує нам для того, щоб ми могли бігти до досконалого християнського життя у вірі. Тільки через повну участь у літургійному житті Церкви Божої ми можемо зростати у вірі. Бо лише через щиру любов і зустріч з воскреслим, Євхаристійним Ісусом, ми можемо отримати силу для щоденного зберігання Божих заповідей, для подолання всіх спокус від лукавого, і для повноти християнського життя.
Коли будемо сприймати Святу Літургію, як місце зустрічі з воскреслим Спасителем, тоді вона не буде для нас тягарем, чи обов’язком, а буде місцем і часом зустрічі з Тим, хто полюбив нас понад власне життя, Хто з любові до нас, не лише раз помер на хресті на Голгофі, а кожен день жертвує Себе Самого на престолах цілого світу, аби дарувати нам життя вічне.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

7. Учні та Емаус
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Після тривожного ранку та новин про воскресіння Ісуса, учні Христові не знають, що їм далі робити. З одного боку, Марія Магдалина каже, що бачила Ісуса, з іншого – Петро та Іван знайшли порожній гріб і пов’язки, а ще: Господь сам навчав, що помре, і на третій день воскресне. Тож у такому сум’яттю Лука та Клеопа вирішують іти в Емаус. Навіть у дорозі тривога від побаченого і почутого не покидає їхніх сердець. Адже вони були свідками страждань, смерті та погребіння Учителя. А тут… Марія розповідає про воскресіння, Петро та Іван – про порожній гріб… Що їм тепер робити? Про що думати?
І серед тих розмов до них приєднується подорожній, який починає їм роз’яснювати Писання. З кожним Його словом серця Апостолів наповнюються невимовним теплом. А коли ввечері Він сідає з ними до столу і знову сповняє те, що Господь зробив на Тайній Вечері: перемінює хліб на Своє Тіло, а вино на Кров – учні впізнають у Ньому свого Вчителя, та Він зникає від них…
«Чи не горіло серце наше?» – говорять вони один одному.
Їм уже не до сну. Вони притьмом збираються у зворотну дорогу. Бо бачили Господа.
Господь усе сотворив, всюди перебуває, все наповняє. Ми пам’ятаємо цю правду нашої віри ще з дитячих літ. Однак, подорожуючи, працюючи, спілкуючись з іншими людьми, ми часто про цю істину забуваємо. І тільки тоді, коли з вірою йдемо на зустріч із нашим Спасителем у Святій Літургії, коли споживаємо Його Тіло і Кров, розуміючи, що це саме Він, наш Господь, є присутній під видами хліба і вина, тільки тоді стаємо з ним одним Тілом і однією Кров’ю. Стаємо клітиною живого, воскреслого Спасителя.
Тож молимось, щоб наші серця завжди горіли любов’ю до нашого Спасителя, де б ми не були і що б не робили. А найважливіше, щоб ми мали ласку і змогу завжди зустрічатися з нашим воскреслим Учителем на Тайній Вечері Служби Божої.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

8. Воскреслий Господь серед Апостолів
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Коли учні були разом, а двері були замкнені зі страху перед юдеями. З’явився Господь, став посеред них і каже їм: «Мир вам!» Потім дихнув на них і каже: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм. Кому ж затримаєте – затримаються!»
Оскільки від побаченого і почутого Апостоли перелякалися, Ісус, щоб їх заспокоїти, просить їсти, щоб вони зрозуміли незбагненне – Він живий! Він воскрес із мертвих!
Воскреснувши з мертвих, Господь, не тільки втішає Своїх учнів, щоб вони не сумнівалися у Його воскресінні, але, як всемогутній Бог, ділиться зі Своїми учнями Божественною владою. Бо, хто може відпускати гріхи крім самого Бога? Кому підвладна така сила, щоб одним словом перекреслити все зло, що його людина могла спричинити в своєму житті?!
Ось цим дванадцятьом Своїм учням та їх послідовникам Господь віддає Свою владу. Він робить Своїх учнів співучасниками найбільшої таємниці Божого милосердя – прощення людині її злочинів, її гріхів.
Ми добре розуміємо і знаємо, що причиною людських недуг, нещасть найчастіше є саме людська злоба, гріх. Більше того, навіть сама смерть людини є наслідком її гріхів. Однак, Господь дає нам можливість зробити наше власне життя і життя тих, хто поруч із нами, кращим, через тайну Покаяння. Отримавши прощення гріхів з рук нашого Спасителя, через Його священиків, ми маємо можливість брати участь у вічному житті через воскресіння Ісуса. Одного нам бракує – свідомості, що сповідь – це смерть для гріха і воскресіння для Бога. Після відпущення наших гріхів ми повинні докладати всіх зусиль, щоб жити у світлі воскресіння Христового, щоб більше не повертатися до поганих звичок і грішних залежностей у цьому світі.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

9. Господь і Апостол Тома
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Коли учні Христові сказали Апостолові Томі: «Ми бачили Господа!», він відповів: «Доки не вкладу своїх пальців у місця, де були цвяхи, а руки у рану від спису на у боці Ісуса, – не повірю!»
Коли всі учні були разом, Господь став поміж ними і каже їм: «Мир вам!» Потім звернувся до Томи: «Підійди і вклади свої пальці у рани від цвяхів, а руку у мій бік, і не будь невіруючий, але віруючий!» Торкнувшись ран Спасителя, Тома викрикнув: «Господь мій і Бог мій!»
Доторкаючись ран Божого Сина, Апостол Тома визнає вголос те, про що інші боялися говорити: Ісус – мій Бог, мій Господь!
Саме ця зустріч людського невірства, сумнівів та страху з надзвичайною Божою любов’ю та милосердям і роблять людину великою, єдиною і неповторною в очах інших людей. Адже щасливе невірство Апостола показує нам велич Божої доброти та дає нам можливість зрозуміти, що заради кожного з нас Господь знову і знову відкриває Свої Пресвяті Рани.
Незалежно від наших сумнівів, від наших слів та вчинків Господь готовий іти на приниження, щоб Його торкалася смертна рука грішника, аби лишень той грішник став святим!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

10. Щасливий той, хто не бачив і увірував
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
«Ось ти побачив і повірив», – сказав Господь Апостолові Томі після того, як той торкнувся Його ран: «Але щасливий той, хто, не побачивши, повірить!»
Всі ми, які живемо через два тисячоліття після цих подій, належимо до тих, кого Господь називає щасливими!
Ми не бачили воскресіння Ісуса, ми не торкалися Його Ран, Він не сидів разом з нами за столом, як зі Своїми Учнями, однак, ми віримо, що Він наш Господь і Бог! Ми знаємо, що сьогодні Він реально присутній тут, між нами, так як був із Апостолами. І саме ця віра робить нас сильними під час Спокус, робить нас щасливими у хвилини терпіння, дає нам можливість, через немочі нашого тіла, торкатися Ран Воскреслого Спасителя.
Адже, згідно слів Апостола, у нашому тілі ми доповнюємо те, чого бракує стражданням Христа. Тобто ми можемо ставати співучасниками спасіння наших рідних, друзів чи навіть ворогів, коли свої болі, терпіння нашого тіла чи душі жертвуємо Божій любові за їх порятунок, спасіння.
Тому, коли нашого тіла торкається якась недуга, біль, терпіння, стараймося через цей біль, разом з Апостолом Томою, завдяки нашій вірі, торкатися Ран нашого Спасителя. Щоб наш біль набирав зовсім іншого змісту. Адже набагато краще є, зносячи терпіння, добро робити, аніж зло творити.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

11. Апостоли на риболовлі
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
«Іду рибу ловити!» – каже Апостол Петро через якийсь час після воскресіння Спасителя, не знаючи, чим далі повинен займатися. «Ідемо й ми з Тобою!» – відповіли йому друзі.
Вийшовши на Галилейське море, цілий день трудилися, але нічого не спіймали. І тут, на березі моря, з’являється Ісус зі словами: «Діти, чи маєте що їсти?» Чуючи негативну відповідь, Він знову їм каже: «Закиньте сіті праворуч!» Не усвідомлюючи чому – вони все ж таки слухають Його, хоч і не розуміють, що це Він. І сіті починають рватися від великої кількості риби. Тільки тоді Апостол Іван кричить: «Це ж Учитель!» Почувши ці слова Апостол Петро одягається і кидається в воду та пливе до свого Наставника.
Ця захоплююча подія з життя Рибалок вчить нас, щоб ми завжди були готовими для зустрічі з нашим Спасителем. Адже можна ціле життя витратити бездумно на яку-небудь працю, до якої ми маємо хист, і змарнувати цей дар життя. А можна в кожну мить нашого існування на землі творити надзвичайні речі: будучи одягненими в Божу благодать, проводити свій час, не залежно чи то в праці, чи під час відпочинку, з нашим Творцем. Він і так є завжди біля нас, в нас та довкола нас, нам лише потрібно усвідомити, що це Учитель, це Господь.
Коли, ідучи до праці, просимо Всевишнього, щоб Він був із нами, наші труди починають приносити стократні плоди. Бо робимо не тільки матеріальне добро, працюючи власними руками чи розумом, але й духовне, прославляючи свого Творця працею, немов молитвою.
Тому, молімося, щоб кожна хвилина нашого життя була проведена свідомо, у присутності нашого Спасителя. Щоб не тільки Він ішов нам назустріч, але й ми, за прикладом Апостола Петра, зодягнені в Божу Благодать, бігли Йому назустріч, або повсякчасно перебували у Його люблячому Серці.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

12. Чи любиш мене?
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
«Петре, чи ти любиш мене більше, ніж усі?» – запитує Господь Свого учня, якому, ще до Своєї мученицької смерті на хресті та воскресіння з мертвих, дарував владу ключів Царства Небесного. «Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що я люблю Тебе!» – з болем у душі та усвідомленням своїх гріхів, відповідає Йому Петро. «Паси Мої вівці!» – промовляє на це Спаситель.
Навіть після зради учнями, жорстоких страждань і смерті на хресті Господь наголошує, що найважливішою в цьому жорстокому світі є любов. Не похіть, не пристрасті, які є короткотривалими та непостійними, а саме любов, яка готова страждати за того, кому говорить про любов, ба більше, готова навіть життя своє віддати. Такої любові очікує від нас Господь і не тому, що є гордим чи самозакоханим, а тому, що сам нас полюбив саме такою, а навіть ще більшою, якщо це можливо, Любов’ю!
Тому й запитує Петра, а в його особі і нас: «Чи любиш Мене?»
Чому аж тричі перепитує Господь одне й те саме Свого учня? Мабуть для того, щоб той сам усвідомив, що каже.
Ми дуже часто в нашому житті не надаємо значення словами, що їх вимовляють наші уста. Бездумно обіцяємо, складаємо обітниці, ба, навіть присяги. А потім їх не виконуємо, чи порушуємо. А Спаситель нас навчає: «Хай ваше слово буде так, якщо так, і ні, якщо ні. Що ж більше від цього – те від лихого. За кожне ваше слово треба буде дати відповідь».
Найбільшою трагедією сучасного світу, болем Пресвятого Серця Христового, є саме наша неправдомовність. Коли ми, кладучи руку на Святе Письмо, присягаємо любов, вірність, а потім зраджуємо, ненавидимо, проклинаємо… Отож, варто сотню разів подумати перед тим, як щось обіцяти, говорити, присягатися.
Молимося, щоб наш Господь допомагав нам завжди усвідомлювати те, що говоримо і бути витривалими в тих добрих ділах, які ми обіцяли виконувати.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

13. Перебувайте у молитві
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Воскреслий Господь, зустрічаючись зі Своїми учнями в Галилеї, каже їм повертатися в Єрусалим і там постійно перебувати в молитві, доки не зодягнуться силою з висоти.
Ці ж слова Він говорить і до кожного з нас, наголошуючи, що доки немає в нас тієї сили з висоти, доти ми завжди будемо слабкими і непостійними, доти нам бракуватиме сили волі, щоб виконати те, що ми обіцяли, щоб відчути Божу любов і Божу присутність у нашому щоденному житті.
Тому і дарує нам Господь Свій Небесний Єрусалим, щоб ми могли, будь-коли, до нього прийти, перебувати в молитві, очищувати свої душі від гріхів та немочей і зодягатися в силу з висоти. Цим Небесним Єрусалимом тут, на землі, для нас є Божий Храм, Церква. Саме в храмі ми можемо відчути полегшення для душі та тіла через Тайну Покаяння. Саме тут ми можемо зустрітися з Господом віч-на-віч у Пресвятій Тайні Євхаристії. Саме через Його прихід до нас у Святому Причасті ми перестаємо бути просто людьми, а стаємо частиною Небесного Єрусалиму, Божим Храмом, у якому, найважливішим з усього, є Божа присутність.
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

14. Я з вами до кінця віку

Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!
Ісус промовив до Своїх учнів: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь». Після цих слів Господь благословив Своїх Учнів. А благословляючи їх, почав віддалятися від них і возноситись на небо…
Найбільша обітниця нашого Спасителя, дана нам, є непорушною. Бо хоч небо і земля проминуть, Його слова є вічними. І якщо ми віримо, що Господь говорить правду, і то правду непереможну, то чого нам боятися в цьому світі?
Все минає: людська слава, багатство, гордість, здоров’я, ба, навіть життя. Одне є вічним – обітниця нашого Спасителя: Ось Я з Вами аж до кінця віку! А якщо це так, то чого нам боятися? Хто може зрівнятися з нашим Творцем, нашим Спасителем, нашим Батьком і Учителем. Йому підвладні всі стихії. Він володіє небом і землею. Він дарує нам життя!
Від нас вимагається лише одного – не померти! Тобто не робити того, що суперечить Божій природі в нашому житті, а зберігати заповіді Господні. Бо нашим життям є Господь. І поки Господь перебуває в нашому серці, доти ми живемо повнотою Божого життя. А Він, Господь, ніколи добровільно нас не покине. Більше того, навіть якщо ми виженемо Його з нашого життя Своїми гріхами, Він терпеливо чекає, що ми опам’ятаємось, покаємось і знову відкриємо для Нього браму своєї душі, щоб жити з Ним вічно!
Отче наш; Богородице Діво; Слава і нині.
Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував!

Свящ.: Премудрість!
Хор: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі засяяла! Радій нині і веселися, Сіоне, а Ти, чиста Богородице, втішайся воскресінням Сина Свого!
Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже наш, надіє наша, слава Тобі!
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував! Господи помилуй (3 р.). Благослови!
Свящ.: Христос, Який воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї, Непорочно Зачатої Матері, Діви Марії, Святого Йосифа, Її Обручника, і всіх святих, нехай помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Хор: Амінь.